1. Розміщення вуликів компактно

На промислових пасіках, які мають десятки тисяч бджолосімей, вулики розміщують на точок по 40 штук. Їх ставлять по 4 штуки на 10 дерев’яних палетах. Таке компактне розміщення дозволяє 4 працівникам у день оглядати по 10-15 точків (400-600 вуликів).

Зимують вулики на вулиці. Для утеплення застосовують спеціальні мати, які кладуть поверх рамок під дах вулика.  Додатково групу із 4 вуликів на одній палеті накривають чорною плівкою. От і все утеплення.

2. Тільки пластикова вощина

Промислові пасіки (бджолині ферми) - тільки рамки з пластиковою вощиною, на якій потім бджоли відтягують воскові стільники.

Такі рамки мають дві переваги:

• Пластикова основа міцніша за воскову. Тому вона витримує велике навантаження при відкачці меду в промислових медогонках, коли мед повністю викачують за 2 хвилини.
• Можливість багаторазового використання. Легка та міцна пластикова основа легко відбудовується бджолами. На промисловій пасіці пластикових вощин вистачає на 2-3 роки. І за цей час вони себе повністю окуповують.

3. Підгодовування бджіл навесні до початку медозбору і в безвзяткові періоди

Перед початком медозбору проводиться оцінка сімей. Після 10-го квітня знімають утеплення з вуликів, очищають корпуси, оглядають сім’ї. Якщо у вулику повністю загинула родина, то ставлять мітку на такий корпус та знімають його з палети. Порожній вулик дезінфікують та заселяють новою родиною. Мертвих бджіл здають спеціальним фірмам, які виготовляють із них компост. Підгодовувати родини починають із середини березня.

Природний медозбір та пилконоси, які цвітуть у цей період замало. Тому бджолам згодовують цукрово-пилкову суміш. Її готують на спеціальних підприємствах. Залежно від побажань пасічника корм можна замовити виробнику з різним вмістом пилку (від 4% і більше). Готовий сироп наливають до спеціальних бочок, зверху кидають солому та ставлять між вуликами. На одну родину рекомендують згодовувати до 2 кг цукрово-пилкового сиропу.

4. Не економте на заміні маток !!!

На промисловій пасіці щорічно змінюють 30 - 50% бджоломаток від загальної кількості сімей. Закуповують маток у спеціалізованих господарствах, а не виводять самі. На промисловій пасіці використовують породи бджіл карніку.

Маток присилають в спеціалізованих кліточках і по можливості відразу підсаджують у сім’ю. Але іноді погодні умови заважають це зробити. Не треба панікувати. Матка у кліточці з невеликою кількістю робочих бджіл, які її годуватимуть, та з напуванням (1 краплина води в день) спокійно може перечекати два тижні без шкоди для її здоров'я та продуктивності. Як зрозуміти, що пора змінювати матку у вулику? Тільки оглядаючи родину. Берете 2-3 рамки, уважно розглядаєте їх: чи є там не тільки розплід, але й нектар та пилок. Якщо все в порядку, то залишаєте матку ще на рік.

5. Не заставляйте карніку роїтись

На промислових пасіках проводять вчасні заходи щодо утримання сімей чим самим уникають роїння на 95%. З початку травня - до 15 червня роблять відводки. У порожній корпус забирають 2 рамки з бджолами та розплодом, 2 рамки з медом, вводять туди матку. Льоток вулика з перенесеними комахами закривають на 3 дні будівельною клейкою стрічкою (її комахи не прогризають та не можуть вийти з вулика). За цей час бджоли звикнуть до нового запаху матки та утвориться нова родина. Дно - тільки сітчасте.

6. Пропонуйте фермерам запилення

Промислова пасіка приносить прибуток і за рахунок запилення культур. Взимку місцеві фермери укладають договори з пасічником на вивезення певної кількості бджолосімей на період цвітіння культури. На прикладі Канади - послуга запилення коштує 120-180 канадських доларів (90-135 доларів США) в місяць за одну бджолосім’ю. У провінції Альберта найчастіше замовляють запилення ріпака, баштанних культур, люцерни, конюшини білої, овочів та садів.

Коли починає цвісти ріпак (у Канаді це початок липня), певну кількість бджолосімей вивозять на поля. Відразу ставлять табличку-попередження, що поле запилюється бджолами, тому внесення будь-якої агрохімії заборонене!!! У випадку порушення власник поля платить колосальний штраф державі та компенсує збитки пасічнику.

Якість запилення перевіряє спеціальний інспектор, закріплений за конкретним регіоном провінції. Працьовитість бджіл може контролювати й сам фермер, періодично піднімаючи вулики. Якщо вони важчають, значить, комахи активно збирають нектар та пилок. Після медозбору у знак вдячності пасічник дарує фермеру, на полі якого стояли вулики, пластикове відро меду вагою 7 кг.

7. Автоматизовуйте викачку меду

Медозбір починається в травні і завершується до середини серпня. Додатково на цей період винаймають працівників. Після попереднього огляду корпуси з медовими рамками відокремлюють та перевозять на пункт відкачки меду. Процес напівавтоматизований. Лінія для відкачки меду укомплектована обладнанням, що складається з пристроїв для зняття забрусу, транспортування в медогонку рамок, досушування та направлення на склад готової продукції. Медогонка вміщує 120 рамок та повністю викачує мед за 2 хвилини.

На промислових пасіках не контролюють вологість меду. Перед викачкою працівники візуально оглядають рамки. Якщо стільник більш ніж наполовину запечатаний, то мед вважається зрілим. Потрапляння до загальної маси незрілого меду не вважається дефектом.

Мед після відкачки відправляють на фільтрацію та фасовку у бочки по 290 кг. З тари відбирають пробу в лабораторію. На пробі вказується дата, номер бочки, з якої її відібрано, та дата відкачки меду. Окремо фасують мед для роздрібної торгівлі у пластикові відра. Великі бочки гуртовими партіями. 

8. Проводьте профілактичну обробку сімей

Варроатоз –  захворювання бджіл, яке поширене. Як самому продіагностувати закліщеність бджолородин? Потрібно взяти дві прозорі склянки. Отвір однієї закриваємо марлею. В іншу забираємо з рамки 200-300 бджіл. До посудини з комахами додаємо антифриз для автомобілів або спирт. Закриваємо іншою склянкою та енергійно струшуємо, щоб відклеїти кліща від комах. Потім рідину проливаємо через марлю та оцінюємо кількість кліщів варроа в ній. Якщо 5-10 штук, то це норма. Якщо понад 100, то родина серйозно вражена недугою.

Наприкінці серпня - на початку вересня проводять першу профілактичну обробку від кліща варроа. Практикують обробку вуликів димом щавлевої та мурашиної кислот. Такий спосіб вважається максимально безпечним для бджіл та людей. Лікування та профілактику інших хвороб проводять не забороненими засобами.

9. Відправляйте на зимівлю лише сильні сім’ї

У зиму вводять лише родини вагою по 3-4 кг. Малі сім’ї вагою по 1,5-2 кг об’єднують. Це роблять для того, щоб взимку родина сама себе обігріла, навесні могла захиститися від крадіжок меду. Такий підхід виправдовує себе. На промисловій пасіці падіж за зиму складає 2-3% сімей. І головними винуватцями є не великі морози, а миші.

10. Продавайте віск

У пасічників на другому місці за прибутковістю після запилення є продаж воску. На ринку продаються відразу три різновиди продукції: темний, жовтий та білий віск.  Найдорожче коштує білий. Його закуповує фармацевтична та косметична промисловість.

Білий віск отримують шляхом фільтрації жовтого воску через 40 фільтрів та освітленням активованим вугіллям. Жовтий віск отримують шляхом перетопки забрусу, частинок воску, які відфільтрували з меду, та воскових «язиків», які відтягують бджоли. Темний віск одержують із перетоплених стільників, застосовуючи меншу кількість фільтрів.

Окрім гуртового продажу воску, на промисловій пасіці виготовляють сувенірні свічки для роздрібної торгівлі. Клієнтів знаходять при релігійних громадах та в місцевих сувенірних крамничках. Навіть якщо у вас поки що 2-3 вулики, а не 15 тисяч, то все одно поради із заокеанської пасіки допоможуть вам поглянути на власну пасіку під іншим кутом.